Чим закінчилася пересадка голови в 2018 році: росіянин відмучився, відео, історія першої операції

Чим завершилася пересадка голови людині?
У 2015 році італійський лікар Серджіо Канаверо заявив про свій намір провести операцію з пересадки голови людині. Незважаючи на те що спроби провести подібну трансплантацію ведуться з початку 20 ст., Проводити експеримент за участю живої людини раніше ніхто не наважувався.

Пересадка голови Валерію Спиридонову

Стати першим пацієнтом захотів Валерій Спиридонов – програміст з Росії. У нього діагностовано рідкісне спадкове захворювання – синдром Верднига-Гоффмана, через якого руйнуються клітини спинного мозку. Валерій практично повністю паралізований, і його стан з часом тільки погіршується.

суть процедури

Голову збиралися пересадити на тіло донора, якого планували шукати серед людей, що померли в автомобільній аварії або засуджених до смертної кари. Основна складність полягає в тому, як поєднати волокна спинного мозку донора і реципієнта. Канаверо заявляв, що буде застосовувати для цих цілей поліетиленгліколь – речовина, яке, згідно з дослідним даними, може сприяти відновленню нейронних зв’язків.

Після операції пацієнта планували ввести в кому, яка триватиме 4 тижні, щоб знерухомити людини на час заживання голови і тіла. У цей час будуть проводити електричну стимуляцію спинного мозку для зміцнення нейронних зв’язків з головним мозком.

Після виходу пацієнта з коми йому необхідно буде приймати препарати, що пригнічують імунітет, – імунодепресанти. Це потрібно для того, щоб не відбулося відторгнення голови від тіла. Є підстави вважати, що під час реабілітації людині знадобиться допомога психолога.

Операція за участю російського програміста була запланована на 2017 р

Чим закінчився експеримент?

Серджіо Канаверо шукав джерела фінансування свого медичного проекту, але ці спроби довго не приводили до результату. Європейські та американські університети відмовили в проведенні експерименту. Фінансування запропонував уряд Китаю, і проводити операцію планували на базі Харбіну університету спільно з професором Жень Сяопіна.

Китайське уряд наполягав, щоб донором виступив громадянин їхньої країни. Для операції необхідно, щоб донор і реципієнт були представниками однієї раси. На цій підставі Канаверо відмовив Валерію Спиридонову в можливості взяти участь в першій операції з пересадки людської голови.

У листопаді 2017 р Канаверо оголосив про проведення трансплантації голови мертвого людини. Операція закінчилася добре – лікарі змогли з’єднати хребет, нерви і кровоносні судини донора і реципієнта. Багато експертів в цій галузі скептично ставляться до цього експерименту як до наукового прориву, тому що вважають, що операція на трупах мало показова для можливого повторення за участю живого пацієнта.

Історія експериментів з пересадки голови

Вперше пересадка голови була реалізована в 1908 р Чарльзом Гатрі. Він пришив до тіла собаки другу голову і з’єднав їх кровоносні системи. У другій голови вченими спостерігалися примітивні рефлекси, через кілька годин собаку приспали.

Великий внесок вніс радянський вчений Володимир Деміхов, який проводив експерименти в 1950-х рр. Він домігся того, що собака прожила 29 днів після операції. Також вона демонструвала більше здібностей після експерименту. Відмінність була в тому, що Деміхов пересаджував також передні кінцівки, стравохід і легені.

У 1970 р Роберт Уайт провів пересадку голови на мавпах. Вченим вдалося зберегти приплив крові в голові на час відділення, що дозволило після з’єднання з кровоносною системою донора зберегти мозок в живому стані. Тварини прожили кілька днів.

На початку 2000-х рр. японські вчені проводили трансплантацію на щурах. Вони з’єднували спинний мозок за допомогою низьких температур.

Здатність поліетиленгліколю і хітозану відновлювати нервові клітини спинного мозку була доведена дослідженнями, які проводилися в Німеччині в 2014 р Під впливом цих речовин щури, які були паралізовані, демонстрували здатність до руху протягом місяця.

У планах учених з Росії 2025 р провести операцію з пересадки мозку людини в тіло робота.

Посилання на основну публікацію